Ти, як підтвердження, що я зробила все правильно, як підтвердження того, що мені абсолютно нема про що жаліти...

в одному приміщенні...в різних світах....

Правила інколи треба порушувати, бо яка тоді з них радість.
                                    Е. М. Ремарк

Чоловіки мають хороший вплив на самооцінку жінки. Вони можуть як і легко підняти її, так і опустити. На мою думку, той, хто знаходиться біля вас має надавати вам відчуття своєї прекрасності і переваги. Якщо ж у вас немає такого відчуття, то, імовірно, вам варто змінити чоловіка)
Бажаю вам завжди відчувати себе прекрасними поруч із своїми коханими чоловіками)

Повернулась додому і відразу на річку)А для чого мені відсипатись з дороги)

10.08.15

Вже більш ніж 20 днів в Польщі.
Чесно кажучи, їхала сюди з думкою, що відпочину тут морально, втечу від усіх своїх думок і накрутів. Але ж від себе не втечеш.
Куди б ти не поїхав, ти всюди береш за собою себе...

У суботу вже їду в Польщу. По ходу таки не встигну виконати обіцянку дану собі самій. Сумно. Проте все, що не робиться, робиться на краще!

Нереально гарно відпочили)
хочу ще...
р. Дністер 6-7.07.15

Пів 3 ночі. Центр міста. Я одна. Хз куди себе подіти. Тупняк. Тупняк... Так, блін, тільки я можу)

Вона питає: «Ну, і?» Ну, і?! 

Я, що, поклявсь любить тебе?! 

Твій біль нікого не волнує, 

Твій біль нікого не їбе…

Мені буде не вистачати вас...так, нехай ми не спілкувались так часто як спілкуються справжні друзі, нехай не запрошували один одного випити пива, нехай дівчинці не личить дружити з гуртожитськими зірвиголовами. Проте, з ким я зможу о 3, а то й 4 ночі вийти поговорити, пожалітись, покурити....Все це сумно...
прощання з вами було веселе і сумне одночасно...не думала, що мені буде настільки печально(
надіюсь ми ще не раз побачимось)
Удачі вам!)

Якщо ти моя доля, то..

/якщо твої очі це мій глибокий океан, то../

/якщо твій дотик, це мій особистий землетрус, то.../

/якщо твій тембр голосу, це найсолодший для мене звук, то.../

/якщо твій шепіт на вушко, це моя доза адреналіну, то...

....то ми обов'язково зустрінемось завтра/в понеділок/вівторок...

Стань моїм океаном/землетрусом/звуком/адреналіном...

...якщо Ти моя доля...

"Я не слуп, я опора"
ахахахах))))

" Ти розумієш, це такий вік, коли вже повністю сформована особистість, сформований характер...Люди в такому віці вже точно не міняються....так що думай добре чи воно тобі треба..."

                            В.Д.

Спасибі, що знову плюнули в душу...
А потім, як завжди, будете палко доказувати, що то був дощ....

Актуально, як ніколи))

Не знаєш, що написати дівчині? Напиши їй курсову...

Роби щось, старайся, пробачай, щоб потім тебе спитали: "А для чого ти це робила? Чого ти цим добилась?"
От і вір після цього людям.

Пам'ятаю одна людина говорила мені, як вона ненавидить, коли міняють людей одних на інших, коли в один момент забувають все, що їх звязувало і різко ідуть до іншої людини, ніби так і має бути...я все це слухала, розуміла, а потім сиділа і спостерігала за тим, як ця ж людина міняє мене на когось іншого...
Отак завжди, ненавидим, коли з нами недобре поступають, але самі з іншими поступаєм так же, забуваючи, як в той момент почували себе ми...

Почула слова вибачення від того, від кого аж ніяк не очікувала...)))Я вже й забула, що мала б образитись))Приємно і смішно одночасно))

Розлуки з тобою стають все нестерпнішими...
Прощатись все важче і важче....

"Люблю тебе сонце, більше нічого мені не треба " - слова, які я ніколи не забуду)

милість^_^ 

І ніби прості примітивні слова, але все таки так воно і є. По собі знаю)

Кожна дівчина мріє, що одного разу вона знайде хлопця, який ...
- Дасть їй одну з його футболок, щоб вона в ній спала
- Буде цілувати її перед друзями
- Буде дивитися їй в очі, коли вони розмовляють
- Дозволятиме возитися зі своїм волоссям
- Пробачить їй помилки
- Буде лоскотати її, навіть коли вона проситиме припинити
- Буде тримати її за руку в колі ваших друзів
- Коли вона почне лаятися, він скаже що любить її
- Дасть їй заснути в своїх руках
- Буде не спати всю ніч з нею, коли вона хвора
- Буде дивитися з нею її улюблений фільм
- Буде цілувати її в лоб
- Коли вона сумує, він буде втішати її
- Поцілує її під проливним дощем
- Скаже їй, що не любив нікого сильніше, ніж її

Відчуваю, як вона наступає...несе за собою тільки жах і безсоння...ти хочеш спати, але розумієш, що не можна,бо якщо ти заснеш, то потім не встигнеш врятуватись.....

сесія...вона така.

"-Ну ти як завжди... Схаменись. Сядь тут і нікуди вже не йди"

Парам-пам-пам-пам я це люблю...

Хороша моя, може все-таки досить?

Вкотре терпіти його чергові скандали, 

Ночами думати: "де його нечисте носить" 

Такі не стають хорошими чоловіками. 

Хороша моя, він не той, кого ти чекала! 

Він не стане потім достойним батьком! 

Хороша моя, втікай, поки гірше не стало. 

Тут і думати нІчого-йти від таких варто! 

Хороша моя, може все-таки досить? 

Гра і нічого більше немає між вами, 

Не повертайся, хоч як гарно він просить 

Такі не стають хорошими чоловіками. 

 Зоряна Холод©

Хочу, як раніше...ну хоча б, як рік тому...

26.04.2015 Panda's Party))

Я ніби і не злопамятна, але я памятаю все, що ти говориш чи робиш...а потім, коли закриваю очі, всі образи проходять бігучою доріжкою в моїй голові....по-моєму я відучилась щиро прощати і довіряти..так і до божевілля недалеко...

Сьогодні переглянула цікавий фільм: "Друг нареченої"....ніби звичайна романтична комедія зі стандартним сценарієм, але одна річ мені дуже запам'яталась. Фільм розповідає про звичайного бабніка, який спить з усіма без перебору, але в нього є правило: ніколи нікому не казати "люблю". Протягом всього фільму "я тебе люблю" він каже тільки собакам, яких дійсно дуже любить. Його подруга завжди йому говорить, що краще щоб він такі слова говорив жінкам, на що він відповідає: "Ні, людям говорити таке не можна".
Цей фільм змусив мене задуматись над тим, як мало тепер людей, для яких слово "люблю" щось означає. Тепер ним розкидаються, немов якоюсь дешевою річчю. І це дуже сумно.
Особисто для мене, зізнання в любові це щось настільки особисте, що я просто не можу собі уявити, як можна говорити це всім підряд....

Фотозвіт з Великодніх свят)

         

Коли закінчується всепрощення?!
Я можу порівняти своє відношення до людей чи до відносин з ними з відвідинами альпін-парку...
От ти ідеш по тих всіх перешкодах і єдиний страх в тебе "не впасти"...і ти там стараєшся з усіх сил, боїшся ризикнути, не так стати, не так зробити, тільки б не впасти...отак само і в стосунках: ти боїшся щось не так зробити, не те сказати, не так ступити, тільки б не впасти-не втратити того, хто тобі так дорогий...І раптом, настає цей момент: ти робиш ризикований крок і зриваєшся, і відчуваєш, як ти падаєш, ти відчуваєш, як ти втрачаєш землю з-під ніг, втрачаєш точку опори, втрачаєш все....
От опісля вже розумієш, що більше не боїшся падати, бо ти вже це відчула на собі, ти вже це пережила...І з людьми так, коли ти вже відчула цей момент, що втратила все що можна тільки, момент коли втратила оцю от точку опори, ти вже не боїшся нічого, бо розумієш, що нічого страшнішого вже не буде - найстрашніше ти вже пережила, перетерпіла, перебоялась....от в цей момент в стосунках закінчується всепрощення.....

- Здається в моєму вині щось втопилось...
- Реальність, дорогенька, оце "щось" називається реальність...

Надя вміє підняти настрій)))

Н: - Памятаєш я тобі кидала відео, там де..(намагається в двох словах пояснити про що воно)
Я: - Иии я не памятаю..Розкажи детльніше, може згадаю..
Н: - Ти сука, ти не дивишся відео, які я тобі кидаю?
Я: - Та не памятаю я, розкажи нормально що за відео?
( І тут вона видає таким печальним голосом, з докором, ніби це було щось надважливе, а провтикала)
Н: - Це вже не важливо....Як і я, як і відео які я тобі кидаю...просто не важливо...
( я випала))

Ви ніколи не задумувались, як багато помилок робиться через "але"? " Я б зробив це, але...", " Мені це необхідно, але...", "Я люблю тебе, але..." і потім в результі виходить:  " Я б міг бути щасливим, але...".
Ми боїмося ризикувати, боїмося спробувати щось нове, боїмося змінити щось у собі чи в своєму житті...Але ми чомусь не боїмося втратити шанс, шанс на краще життя, шанс на щастя...

Ніщо не може зіпсувати твоє життя так, як ти сам....

Вчилась сьогодні грати на гітарі))))Це дуже класно відволікає від всяких думок)

- Попереджаю завтра будуть дуже боліти пальці...
- Краще хай болять пальці аніж щось зсередини....

Ти вмієш нагадувати про себе, нічого при цьому не роблячи....

Морально втомлена....Всі оці зустрічі між чужих стін...і ніби з одного боку байдуже де зустрічатись, лиш би разом, а з іншого - це вже так набридло, чекати знову того дня, коли побачимось знову, знову Бог зна де, чекати отих пару годин тижнями і знову відпускати на невизначений термін...оця нестабільність вбиває, вона давить на мене...і це все так нестерпно...

Хочеться якоїсь стабільності...щоб могли прокидатись зранку і нікуди не спішити, разом готувати сніданок і не думати, що ви комусь навязуєтесь або заважаєте...

Все це якось неправильно, любов має додавати жаги до життя, а не забирати останні сили...

Вчора зрозуміла, я бісовий психолог!І ще те, що я всім і кожному можу розказати, як правильно жити і що робити в тій чи іншій ситуації. При чому мої поради досить дієві. Але коли приходиться щось робити зі своїм життям і потрібно порадити щось собі самій -  в моїй голові просинається мавпочка з тарілками. Бем, бем, бем...

От і ще один стимул, продовжувати ходити в спортзал))Якщо я буду лінуватись, то моя жаба мене задушить, що я викинула гроші на вітер)))Хоча, надіюсь лінь до мене не добереться))))
Однак, зробити собі такий подарунок варто)А потім і ще одним подарунком буде результат))

Всім гарного тіла) І свого і ще чийогось)))
Надобраніч))

Вперше пішла сьогодні  в спортзал)) Море вражень, море задоволення))
Перш за все задоволена собою, бо все таки вилізла з своєї зони комфорту і присвятила трохи часу своєму здоровю і самооцінці)))Задоволена також побаченим там: те що кажуть, що молодь тільки те й робить що бухає і закидається наркотою - повна фігня. Сьогодні в залі було море людей. Було помітно, що деякі займаються вже тривалий час, інші тільки почали, але всі задоволені) А ще й тренер, який просто заражав всіх своїм позитивом і енергією. Він бідолашний бігав по цілому залі, від одних до інших, проте не забував завжди посміхатись)

Дуже класно мати друга-хлопця. Хлопці не так швидко впускають тебе в своє коло довіри, але якщо вже ти там, то ти можеш бути впевнена, що тебе не кинуть за найменший протуп...тебе завжи зрозуміють і підтримають...при чому хлопці вміють підтримувати, так по-своєму, як не вміє жодна подружка...)
Не в обіду моїм подружам, я вас дуже люблю..*).
А і ще один плюс: хлопці ніколи не стануть "конкурентноспроможними"))

В кожних стосунків є свої саундтреки....

Невероятно поэтичная проза от писателя Дейвида Тумаринсона, о том, что происходит, когда мужчина обнимает женщину.

Когда мужчина тихо подходит сзади и обнимает женщину, то Он своими руками замыкает Круг. Её круг и свой. Круг нежности, тепла… понимания защиты. И в самый центр этого живого круга Он помещает женщину. Тем самым Он невольно показывает, что сейчас Она — центр его Вселенной. Мужчина обнимает женщину и молчит. Молчит и женщина. Она ощущает, как тёплые токи исходят от этих горячих и молчаливых рук.

Когда мужчина обнимает женщину, то у неё вырастают в этот миг крылья. В этом кругу ей спокойно. Уютно. Она тает от этой молчаливой нежности, как сахарный песок. Кто Она сейчас, стоящая в центре его живого круга?

Что Она чувствует? Кто Она в этот миг?

Женщина или девочка? Любимая или любящая. Тишина… лёгким пледом недосказанности укрывает плечи женщины… и скрывает от мужчины её мысли… или уже не скрывает? Ведь Он сейчас просто обнимает её, защищает её от внешнего мира, где так холодно и зябко. А здесь, в его руках — тепло и уютно… Защищённо. И спокойно. Всё то, что женщина так невольно ищет — так ждёт и надеется…

Почаще обнимайте женщину! Введите её в центр своего круга! Возвышайте её всегда своей щемящей дрожью чувственной нежности! Просто любите её! Ей так это необходимо. В равной степени, как это необходимо сейчас и вам…

Дейвид Тумаринсон

Сьогодні вирішила прогулятись трохи в ліс))

Я у мами кулінар))))

Здається, все чого ми навчилися - це кидати. Кидати недбалі слова, порожні обіцянки,гроші на вітер, кидати пити, курити, обманювати...Ну і, звичайно, один одного. Ми відмінно навчилися кидати один одного.

      Зрада....Ох це відчуття, коли тебе розтоптали в один момент...розтоптали, все що вистарала для людини, все що ти робила, віддала, пожертвувала....все що ти думала, планувала, мріяла....все під три чорти....
      Добре, що є такі люди, які тебе підтримали, повірили, нарозумили....люди, які знають, що твориться в тебе в голові і в душі....люди, яі будуть тобі розказувати якусь повну фігню, не давати тобі навіть слова вставити в їх монолог, тільки щоб заговорити тебе, не дати думати про все, що сталось..дивитись на те, як тобою трясе і все одно підмахувати, доти, поки тобі не полегшає і ти не почнеш сміятись з їх дурості...не істерично, а щиро....Дякую Богу, що в мене вони є...

Чернівці. Hard Rock. Круто відсвяткували))

І все би було ідеально: і день, і вечір і життя...якби не ти

Актуально, як ніколи:

Треба створити клуб людей, яких все за*бало....
Приходиш така: "Всім привіт, мене звати Оля і я за*балась"

Не люблю серйозні розмови по телефону. Чому? Та тому, що я не бачу реакції на мої слова, не бачу емоцій, які відображаються на твоєму обличчі, в твоїх очах після кожного сказаного мною слова....не можу взяти тебе за руку чи обняти, коли це необхідно нам обом...так, я вірю словам, але ще більше я вірю, тому, що бачу сама...

Ех, проблема за проблемою....Як тільки, здавалося, все наладилось з"явилась нова фігня...
І тепер це від мене вже не залежить...ух ненавиджу, коли все виходить з-під мого контролю....

Згадала одну цікаву деталь. Вчора, коли я прокинулась, відразу згадала слова з пісні і наспівувала їх ввесь ранок, сказала собі, що вип"ю кави і піду знайду пісню в неті, щоб послухати її цілу, бо крім одного рядка не могла згадати нічого....ну і ще виконавця - Скрябін.
Потім я зайшла в нет і побачила звістку про смерть Кузьми і пісня вилетіла мені з голови...
Сьогодні знову згадала її, вірніше той самий рядок : "Ти його болиш, десь всередині".
 Тому слухаємо разом  Скрябін - Квінти

"Люди, як кораблі - кожен пливе, поки хвиля несе..."
Аж не віриться, що ти пішов від нас....Отак швидко і несподівано...Невіриться, що ми вже не будемо відриватись на твоїх концертах, співати хором твої пісні і кликати тебе "на біс"....
Вічна тобі пам"ять, друже!!

Хочу новий шарф)))
Купила нитки....Подивимось чи буде з мене толк...ну і якраз буде чим зайнятись на найближчі кілька днів))

 Ох ці Щоденники вампіра.....Обожнюю цей серіал...Уже вкотре на нього підсіла))

Хм, і як це називається? Хто кого? Чорт, ненавиджу грати егоїстку, бо іноді я забуваюсь і не можу вчасно зупинитись...

Кінець січня, а я з друзями сиділа на річці біля вогнища....зима просто супер))
Як добре, що є такі самі ідіоти, як я)) Бережіть людей, які підтримають ваші найдурніші ідеї і бажання))

Привіт!
От вирішила і я собі створити свій блог...не знаю як надовго мене стане і як часто я буду сюди писати...та все ж чому б і не спробувати)