Морально втомлена....Всі оці зустрічі між чужих стін...і ніби з одного боку байдуже де зустрічатись, лиш би разом, а з іншого - це вже так набридло, чекати знову того дня, коли побачимось знову, знову Бог зна де, чекати отих пару годин тижнями і знову відпускати на невизначений термін...оця нестабільність вбиває, вона давить на мене...і це все так нестерпно...

Хочеться якоїсь стабільності...щоб могли прокидатись зранку і нікуди не спішити, разом готувати сніданок і не думати, що ви комусь навязуєтесь або заважаєте...

Все це якось неправильно, любов має додавати жаги до життя, а не забирати останні сили...