Коли закінчується всепрощення?!
Я можу порівняти своє відношення до людей чи до відносин з ними з відвідинами альпін-парку...
От ти ідеш по тих всіх перешкодах і єдиний страх в тебе "не впасти"...і ти там стараєшся з усіх сил, боїшся ризикнути, не так стати, не так зробити, тільки б не впасти...отак само і в стосунках: ти боїшся щось не так зробити, не те сказати, не так ступити, тільки б не впасти-не втратити того, хто тобі так дорогий...І раптом, настає цей момент: ти робиш ризикований крок і зриваєшся, і відчуваєш, як ти падаєш, ти відчуваєш, як ти втрачаєш землю з-під ніг, втрачаєш точку опори, втрачаєш все....
От опісля вже розумієш, що більше не боїшся падати, бо ти вже це відчула на собі, ти вже це пережила...І з людьми так, коли ти вже відчула цей момент, що втратила все що можна тільки, момент коли втратила оцю от точку опори, ти вже не боїшся нічого, бо розумієш, що нічого страшнішого вже не буде - найстрашніше ти вже пережила, перетерпіла, перебоялась....от в цей момент в стосунках закінчується всепрощення.....