Іноді здається, що варто жити тільки сьогоднішнім днем...ні, мова не йде про минуле, я ним не заморочуюсь, мова про майбутнє. Як тільки я починаю задумуватись над тим, як буде завтра, через місяць, рік - розумію, що не знаю що мені робити. Майбутнє певною мірою мене лякає.

Я розумію, що біля мене може не бути тих людей, які є зараз, можу не мати того, що маю... І ви знаєте, це якось страшно чи що...

Я боюсь втрачати...

...Не заперечую, бо не знаю наскільки це тепер буде правдою. Одне я знаю точно: я буду чекати, і я дочекаюсь. в цьому я впевнена на всі 100...

А я вже і дні почала рахувати

До приїзду...

Від останньої розмови...

від вихідних - до вихідних.

Ні, не звикла

Навіть не питай, як мені

І так скажу, що все добре, 

от тільки скучила.

Дуже.

Ні на що більше не жалітись

бо знаю - тобі ще важче...

Але ж нічого не вічне

Все скоро зміниться

можливо зміниться настільки,

що ми не впізнаємо одне одного

...не впізнаємо себе.

Як песимістично

А в принципі чого ще чекати

Ще один самотній вечір не навіює нічого доброго і радісного

Хоча не все так погано

в мене є робота, дах над головою, тепле ліжко

Ага.

Робота яка стоїть впоперек горла,

квартира, яка ніфіга не моя

і ліжко, занадто велике для одної...

Ніч на мене погано впливає
Нічого, скоро ранок

І начепивши посмішку,
Я знову піду на "любиму" роботу

...з дня в день

12 ударів. північ. навчись любити нарешті

когось окрім нього, рідна. 

когось окрім нього 

врешті. 

© Жабокрик

З твоєю відсутністю, в мене в житті ніби наступила чорна полоса. Ні не тому все погано, бо я скучаю (хоча скучаю я нестерпно), а проблеми з'являються в таких речах, які ніяк не пов'язні з тобою.

 І чим це пояснити? Ти приносив мені удачу? Чи просто тоді проблем не були такі страшні?..

А я вже, було забула, яке ж це приємне відчуття, коли хтось шукає хоча б найменшої можливості зв'язатись з тобою.
 Дякую, що нагадуєш мені.
Повертайся скоріш, я скучаю....

Намагаюсь заспокоїти себе фразою " Це всього лиш поганий день, а не погане життя"

Щось не дуже виходить, та все ж....

Не переношу оце відчуття, коли за кимось нестерпно скучаєш...і не важливо, друг це чи сенс твого життя, сам факт, що цієї людини немає поряд вибиває з рівноваги. І ніби все добре, ніби розумієш, що за деякий проміжок часу ви зустрінетесь знову, і, можливо, відчуття від зустрічі перекриють весь той час, що ви не бачились. Але в даний момент все не так, і ти не там, і всі не ті....і ніби є для тебе місце, але ти його не знаходиш...

...пісні, які ми слухали удвох,
вже більше душу не чіпляють...

Чоловіки мають надихати вас робити щось...Не розлучення з ними, а саме їх присутність. Зайнятись спортом, вивчити щось нове, працювати над собою і для себе - все що завгодно, тільки не сидіти на місці. Якщо він вас надихає - біля вас правильний чоловік. І байдуже ким він є для вас, він саме той, хто вам потрібен)

Кажуть, що корисно проводити час наодинці із собою. Проте, це мабуть, не про мене, бо замісь мрій і планів на майбутнє, я починаю копатись в собі і в своєму житті. В результаті розумію, що привела його до повного безладу і, не розумію, як...

*  *  *

Звіт самому собі за кілька років власного життя, а може і за все життя, хоч тебе ніхто про це і не питає і не вимагає того душевного стриптизу, - на межі мазохізму... Міла Іванцова

Тепер, взяти когось за руку, річ, інтимніша за поцілунок або секс...

       Ооо, я ж насправді, знаю, що тебе зачіпає...звичайно, я цього не хотіла, бо гратись людьми не можна, але я думаю, це було заслужено...Тобі нічого не заважало гратись мною...Ні, не подумай, що я хочу помститись - я вірю в "закон бумеранга" і знаю, що тобі все повернеться і без мого втручання...

....Зникаю з твого життя, залишайся сам-на-сам зі своїми тараканами...

       Це були ідеальні стосунки, без скандалів і докорів...А веь секрет в тому, що насправді, це були не стосунки...

...любила я тебе за те, -

за що, по суті, ненавидять.

Хах куди зникла моя непосидючість?)
Ще місяць тому я не могла сидіти на місці більше ніж день, а сьогодні сиджу цілими днями в хаті)
Чи то я старію, чи просто певні люди на мене так впливають?
Правда, я ще не вирішила добре це чи ні....

Жостка недовіра, ба й навіть більше, страх повірити комусь чи в щось, - ось, що ви залишаєте після себе, коли ідете з чийогось життя....